Вітаю!

Сьогодні поговоримо про патріотизм. Але все своєю чергою.

Як ви помітили, наша лисичка змінилася. Тепер вона знову руда. У нас іноді питали, чому лисичка стала зеленою. Чесно? Бо мені подобається зелений колір. Точніше, не той, що був, а відтінок «лаймовий». Це між жовтим та зеленим. Саме тому при створенні нового логотипа я зробив лисичку зеленою. Зараз прийшов час нових змін і логотип знову рудий.

Так при чому тут патріотизм? Річ у тім, що до редакції знову були запитання. Чому логотип журналу лисиця? Бо англійською «Foxy» - «лисиця». І тут пролунало цікаве питання: а чи не хотіли б ви змінити назву на «патріотичну»?

А яка вона патріотична назва? На жаль, співрозмовник так і не відповів. Тож подискутуймо разом. Я не приховую, що назва журналу з’явилася майже на порожньому місці. Просто у голові щось перемкнулося і народилося «FoxyLit». Так само як і сама ідея створити це видання. Власний досвід показує: найуспішніші мої проєкти це ті, що виникали спонтанно, без довгих роздумів.

А тепер знову до назви. Мене звуть Олександр. Це ім’я не українського походження, його коріння у Стародавній Греції. Але я українець? Так. То чи має значення моє ім’я?

«Ромео мій! О, чом же ти Ромео?»

«Лисиця, чом же ти Лисиця?»

Патріотизму в іменах і назвах немає. Назви, кольори, логотипи - це лише оболонка. А справжній зміст творимо ми самі. Саме він робить будь-що патріотичним, українським, живим. Бо патріотизм він же не у словах, а у вчинках. Не в етикетках, а в суті. Він у нас самих! У нашій праці, у наших донатах, у підтримці ЗСУ.

Не має значення, хто проводить збір на жіночі бронежилети, «FoxyLit» з лисичкою на обкладинці чи умовний журнал «Пролісок» (беру назву лише для прикладу, без жодних претензій до якогось видання) з квіткою на логотипі. Головне, щоб збір було закрито. А зборів зараз безліч… Я хочу, щоб кожне наше слово, кожна сторінка, кожна ідея стали частиною великої любові до України. І тоді навіть звичайна лисичка у логотипі зможе бути символом стійкості й свободи. Бо стоїть не лисичка на логотипі, стоїть наша Україна.

З повагою, головний редактор «FoxyLit — україномовний літературний журнал» Олександр Маяков