Вітаю!

Пройшов місяць і ми знову зустрілися! Ви та я. Я - це Олександр Маяков. Я часто підписую пости фразою «команда FoxyLit», але «команда» це трошки невірно. Річ у тому, що над «FoxyLit» я працюю один. З самого початку, з 2018 року. Коли був «P.S.» там, так, була команда. Хоча, сказати відверто, й там я виконував більшу частину роботи сам.

Чи важко робити все самому? Як би це дивно не звучало, але ні. Скажу навіть більше, «FoxyLit» не єдиний проєкт над яким я працюю. Торік я взагалі тягнув три проєкти: «FoxyLit», «Indigo» та «Mooreculture». В «Indigo» я й досі виконую роль випускаючого редактора: готую номер до виходу та випускаю його. А ось рік тому, через певні проблеми у головного редактора «Indigo», Леніни Кудренко, я повністю робив журнал протягом декількох місяців. З «Mooreculture» ситуація схожа. Я його запускав та по сьомий номер включно виконував приблизно 95% роботи по виданню.

Зараз на мені вдвічі менше роботи. Повністю «FoxyLit» та приблизно 50% роботи по «Indigo». Це складно? Якби у мене таке запитали у 2012 році, коли я починав свій шлях як видавця, я б сказав, що це неможливо. Зараз, через роки, я скажу: це легко. Але! Завжди є «але». Потрібна дисципліна; розуміння того, що ти хочеш від власного проєкту; чіткі строки та ще багато нюансів. Яких? Пояснити важко. Це, по суті, маленькі та дрібні речі, але без них робота ускладнюється.

Головне, розуміти як ваш проєкт має працювати. Саме ваш! Тут треба зрозуміти, що універсальної формули не існує і власний проєкт можна побудувати як завгодно. Як зручно саме вам! Ось і все.

Але тут є й зворотна сторона медалі. Так, я все встигаю: робити номери та випускати їх; вести соціальні мережі; робити благодійні збірки та проводити збори на ЗСУ; створювати всесвіт Рути та Фоксі; підгодовувати мерч та робити озвучку. Це багато роботи, яку маю виконати я! І все залежить саме від мене. Тому коли я, з певних причин, не можу займатися виданням на всі 100% (стан здоров’я далекий від ідеалу), стаються проблеми з обробкою запитів. Хоча тут теж можна все спланувати та розрахувати по часу, а для комунікації достатньо телефону зі стабільним інтернетом.

Так, «FoxyLit» я роблю один. Так само як пані Лана Краска сама робить свої проєкти. Іноді й мені, і їй стає важкувато, все ж інвалідність просто так не дають, але ми рухаємося далі та працюємо! Кожен над своїми проєктами. І знаєте що? Ми такі не одні! І саме це радує! Українська література розвивається попри всі складнощі!

З повагою, головний редактор «FoxyLit — україномовний літературний журнал» Олександр Маяков