Вітаю!

Вісім років! Нашій лисичці вже вісім років. Знаєте, подвійне відчуття. Наче це було вчора, а наче й... цілу вічність тому. Пройшли роки, журнал змінювався та продовжує змінюватися. І змінюватися тільки найкраще! Зараз ми це не просто дочірній проєкт більш масштабного журналу. Ми самі масштабний журнал! Жарт чи, заповнення номерів вже на наступний рік!

Але багато чого змінив саме останній рік роботи. Буду відвертим, він був нелегким для мене. Війна, інвалідність, втрата близьких людей. З оточення! Так-то вони живі і здорові, але... оточення змінилося за цей рік. Хтось пішов і це було дуже боляче. Хтось прийшов та став світлом й теплом. Але багато хто залишився зі мною та продовжує підтримувати мене у ці важкі часи.

За цей час було зроблено багато роботи. Першим і, мабуть, найважливішим кроком стала державна реєстрація медіа. Тепер ми офіційно є медіа не лише за змістом і форматом нашої роботи, а й у правовому полі. Реєстрація дає нам чіткіше розуміння власного статусу, закріплює місце видання в українському медійному просторі та відкриває нові можливості для його подальшого розвитку.

І наступним кроком у розвитку є наші маскоти. Це не просто гарні та милі образи для реклами видання, а цілий всесвіт з великою кількістю персонажів та подій! Вони створювалися як символи видання, але переросли у набагато більше. І це «більше» продовжує розвиватися.

Не лише маскоти були новими. Журнал змінив логотип і він став більш схожим на візерунок вишиванки. Але важливим етапом розвитку візуалу видання став його почерк - шрифт. Багато хто говорить, що світові бренди відходять від рукописних шрифтів. Ми ж не можемо цього зробити, бо саме рукописний шрифт підкреслює характер нашого видання. Тому ми працюємо в напрямку розвитку «середнього» за зовнішнім виглядом шрифту, який об’єднує елегантність рукописного шрифту та зручність класичного.

Можна ще багато говорити про сайт та благодійні ініціативи. Але головне те, що українська література живе та розвивається! І я щасливий, що мої проєкти є частиною цього. Щиро дякую усім хто долучається до них та підтримує. Працюємо!

З повагою, головний редактор «FoxyLit — україномовний літературний журнал» Олександр Маяков