Вітаю!

Цього разу на обкладинці нашого журналу ви побачите... мене! Так, іноді головному редактору теж доводиться виходити з-за лаштунків і показувати своє обличчя. Хоча, зізнаюся, мені значно звичніше розміщувати на обкладинках інших людей, а самому залишатися десь за кадром.
Знаєте, за роки роботи над «FoxyLit» я настільки звик сприймати журнал як щось окреме від себе, що іноді забуваю просту річ: за кожним виданням стоять люди. Зі своїми мріями, переживаннями, помилками та маленькими перемогами. І я не виняток.
За вісім років «FoxyLit» став для мене чимось значно більшим, ніж просто літературним журналом. Це справа, у яку вкладено величезну частину життя. Справа, яка допомагала триматися навіть тоді, коли навколишній світ, здавалося, остаточно збожеволів. І справа, завдяки якій я познайомився з багатьма чудовими людьми.
Звісно, не все завжди складається так, як хотілося б. Бувають розчарування, втома, невдалі рішення. Бувають моменти, коли хочеться відкласти все й хоча б ненадовго забути про нескінченні справи. Але потім відкриваєш черговий номер, бачиш нові твори, знайомі імена авторів, результати багатомісячної роботи — і розумієш, заради чого все це!
Особливо тішить, що «FoxyLit» давно перестав бути лише майданчиком для публікації літературних творів. Ми створюємо власних персонажів, розвиваємо комікси, працюємо над новими проєктами та поступово будуємо цілий творчий світ. Іноді сам дивуюся, наскільки далеко все зайшло від початкового задуму! Адже все почалося зі спонтанної ідеї у 2012 році та нової авантюри у 2018-му!
Але найбільша цінність нашого журналу — це люди. Автори, читачі, друзі та всі, хто підтримує нашу роботу. Без вас «FoxyLit» залишився б лише гарною ідеєю. Саме завдяки вам він живе, змінюється та продовжує рухатися вперед.
Тому сьогодні я хочу сказати просту річ: дякую! За довіру, за підтримку, за ваші твори та за те, що залишаєтеся поруч. Попереду ще багато роботи, нових задумів і, без сумніву, нових труднощів. Але хіба нас це колись зупиняло?
Працюємо!

З повагою,
головний редактор «FoxyLit — україномовний літературний журнал»
Олександр Маяков