День пам’яті трагедії Бабиного Яру

Це місце рана на тілі Києва, на тілі України, на тілі людства. Тут, у вересні 1941-го, за два дні розстріляли понад 33 тисячі київських євреїв. Але це був лише початок. Потім у Бабиному Яру вбивали ромів, українців, радянських військовополонених, пацієнтів психіатричної лікарні. Загалом, десятки тисяч жертв.

Це не просто злочин. Це не просто трагедія. Це символ. Символ того, що стається, коли ненависть стає ідеологією, коли мовчання і байдужість стають співучасниками.

Пам’ять про Бабин Яр це не про минуле. Це про сьогодні. Бо щоразу, коли ми чуємо мову ворожої пропаганди, що закликає «знищити», «стерти», «не рахувати», ми мусимо згадувати, чим закінчується така мова.

А саме в цьому й сенс пам’яті: щоб ніколи більше.

Сьогодні ми схиляємо голови перед невинно убитими. І ми говоримо: ми пам’ятаємо. Ми не дозволимо повторення.

Світла пам'ять усім жертвам Бабиного Яру.