14 жовтня 2025
Були села, що палали вогнем. Були ліси, що ховали тих, хто не скорився. Були хлопці й дівчата, що йшли у ніч не за славою, а за правом бути вільними.
14 жовтня 1942 року — день, коли постала Українська Повстанська Армія. Не як армія наказів, а як армія сердець. Без генералів та штабів, але з одним наказом - боротися за Україну. Їм казали: «ви проти всіх», а вони йшли проти нацистів, проти сталінських катів, проти байдужості світу, що не хотів бачити правди. Вони знали: краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах.
Їхні кроки лунали в Карпатах, у волинських лісах, на Поліссі. Їхні псалми не церковні, а бойові: «Слава Україні! — Героям слава!» Це не просто гасло, а клятва, запалена кров’ю.
І що важливо: сьогодні цю клятву повторюють нові воїни на фронтах ХХІ століття. Ті, хто тримає не дерев’яний карабін, а AR-ку, але серце у них таке саме, українське. УПА не сторінка минулого, це жива ідея свободи, це ген українського спротиву, який не знищиш ні кулею, ні брехнею.
Тому сьогодні, коли знову чуємо вибухи, ми розуміємо: та боротьба не закінчилася. Вона просто змінила форму. А дух залишився.
Слава Українській Повстанській Армії.
Слава тим, хто не здався тоді та тим, хто стоїть сьогодні.
Слава Україні! Героям слава!
