День пам’яті жертв Голодоморів

Важливо сказати прямо: це не «трагедія», не «страшна сторінка історії» і точно не «помилка режиму». Це був злочин. Свідомий. Спланований. І виконаний руками тих, хто боявся української свободи більше, ніж усього на світі. Голод вбивав не лише тіла, він мав убити майбутнє.
Закрити роти. Зламати хребет. Перерізати нитку поколінь, яка тримала націю живою.

А саме в цьому й сенс сьогоднішнього дня. Ми не просто ставимо свічку, ми ставимо опір. Ми називаємо речі своїми іменами. Ми повертаємо голос тим, кому його вирвали разом із життям.

І щоразу, коли хтось каже: «Не згадуйте старе», — варто відповісти просто: «Це не старе. Це попередження». Бо імперія, яка колись убивала нас голодом, сьогодні знову приходить убивати ракетами. І якщо ми сьогодні забуваємо, то завтра вони приходять ще ближче.

Тому пам’ять це не про минуле. Це про наше право на майбутнє. Майбутнє України, яка все пам’ятає. І яка більше ніколи не стане на коліна.