26 січня 2026
Жаліються деякі колеги. Як людина, яка майже 14 років у видавничій сфері та починав не просто з нуля, а не маючи ані досвіду, ані патронажу від інших, скажу: нас мало! Критично мало! Особливо тих, хто виходить регулярно. А особисто для мене, регулярно це щомісяця. Бо я вважаю, що періодичність раз у місяць найкраща для літературного видання. Оптимізувати всі процеси під вихід раз у місяць можливо та реально. Не всі, на жаль, цього хочуть та можуть це зробити, але це вже інше питання.
Зараз йде війна! І ми, митці, як ніколи повинні заявляти світові, що Україна є! Є як суверена держава! Ми є як нація! Що наша культура багатогранна та яскрава! І саме для цього ми повинні працювати, а не скиглити про те, що хтось посмів створити новий журнал. Я починав з нічого, коли ті, хто отак скиглять, в прямому сенсі цього слова, під стіл пішки ходили. Мені було важко, я не вмів нічого та й не знав нічого. Але у мене було головне: бажання. І я бачу це бажання в багатьох зараз. І я готовий кожному допомогти.
Невеличкий спойлер: незабаром ми, я та інші діячі, запустимо новий проєкт, який буде спрямовано на розвиток української літератури та культури. Слідкуйте за новинами, ми випустимо відео з детальним поясненням.
А поки що я закликаю всіх моїх колег: об’єднуємося та допомагаємо один одному. Тільки так ми зможемо сказати світу що ми є! Що Україна є та буде! Що ми поважаємо як себе, так й тих хто ще у 2014 році сказав: «Крим – це Україна!». Скільки видань публікують твори кримськотатарською мовою? А скільки ромською? А роми одні із перших стали на захист України у лютому 2022 року. Як й багато інших меншин. Хоча, що для них Україна? Але ні! Вона для них батьківщина! Як й для нас.
Тому замість того, щоб жалітися невідомо на що, працюємо.
З повагою, головний редактор «FoxyLit — україномовний літературний журнал» Олександр Маяков
