28 січня 2026
28 січня 1992 року Верховна Рада України офіційно затвердила синьо-жовтий прапор як Державний. Здавалося б що це формальність, але насправді це геть не так! Це крапка в одній епосі й початок зовсім іншої.
Синє небо і жовте пшеничне поле, так, це знають усі, але цей прапор не про пейзаж. Він про вибір. Саме сині та жовті кольори майоріли над Київським інститутом народного господарства у травні 1966 року. За це Георгій Москаленко та Віктор Кукса отримали терміни у таборах суворого режиму. А на день соборності 1972 року група Володимира Мармуса розвішувала синьо-жовті стяги у місті Чортків на Тернопільщині.
І не тільки за завісою! У Монреалі на Олімпіаді-1976 українець Данило Мигаль вибіг на поле у вишиванці з прапором під час футбольного матчу СРСР—НДР. Це були не просто акції протести, це були заяви що Україна вільна! Що Україна не чиясь, не частина імперії.
Сьогодні, у часи сучасної війни, український прапор знову став оберегом і знаком мужності. Його бережуть та ховають у землі в скляних банках, підіймають на фронті й у містах, над деокупованими територіями та у тимчасових прихистках.
Кожен синьо-жовтий стяг це нагадування, що наша нація тримається разом, навіть коли здається, що сили на межі.
