19 лютого 2026
Тризуб. Знак, який ми впізнаємо з першого погляду. Знак, який був із нами ще тоді, коли самої назви «Україна» не існувало в сучасному значенні.
Малий Державний Герб України це золотий тризуб на синьому щиті. Його офіційно затвердили 19 лютого 1992 року постановою Верховна Рада України. Але сам символ набагато старший, він походить ще з часів Володимир Великий, князя Київської Русі. Тризуб був його родовим знаком, знаком влади, знаком державності.
Наш герб не вигаданий у ХХ столітті, він не народився в кабінетах. Він виріс із тисячолітньої традиції. І коли у 1918 році Михайло Грушевський запропонував тризуб як герб Української Народної Республіки, це був не просто вибір красивого символу. Це було повернення до коріння.
Тризуб пережив заборони. Його нищили, за нього переслідували, його ховали в шухлядах і вишивали потайки. А сьогодні він на наших документах, на шевронах військових, на техніці, на прапорах, які майорять на передовій.
Тризуб це не просто графічний знак. Це код нації! Це спадковість поколінь! Це відповідальність перед нащадками! Це ВОЛЯ всього українського народу!
У його лініях хтось бачить сокола, хтось символ Святої Трійці, хтось слово «Воля». І, мабуть, кожне з цих прочитань має сенс. Бо герб це не лише про минуле, а й про те, ким ми є зараз.
Сьогодні, коли українська державність знову проходить випробування, тризуб набуває ще глибшого звучання. Це вже не лише історія, це знак незламності.
З Днем Державного Герба України.
Пам’ятаймо, що за кожним символом стоїть боротьба. І що символи живуть доти, доки ми наповнюємо їх змістом.
