День української жінки

Українська жінка це не образ із листівки. Це реальність. Це Ольга Харлан, яка виходить на доріжку під синьо-жовтим прапором і перетворює спорт на позицію. Це Леся Українка, яка писала «Contra spem spero!» — і ці слова досі звучать як внутрішній наказ не здаватися. Це Ліна Костенко, яка навчила нас говорити правду тихо, але так, що її чують покоління. Це Катерина Поліщук, яка співала в підземеллях «Азовсталі», і її голос став символом незламності.

Це тисячі військових, медикинь, волонтерок, матерів, журналісток, науковиць. Тих, хто евакуює під обстрілами. Хто веде розслідування. Хто чекає з фронту. Хто сама йде на фронт.

Українська жінка це не «берегиня» в декоративному сенсі. Вона воїн, інтелект, стратег, серце і нерв країни. І так, вона має право бути різною. Ніжною і жорсткою. Вразливою і незламною. З макіяжем чи без. У бронежилеті або з книжкою в руках. А до того! — вона не зобов’язана відповідати чиїмось очікуванням.

День української жінки це  про вдячність та усвідомлення: без неї не було б ні культури, ні армії, ні держави.

Сьогодні ми не просто вітаємо, сьогодні ми визнаємо.

З Днем української жінки.