27 березня 2026
Вільям Шекспір сказав такі слова: «Усе наше життя – це гра, а ми в ній всі актори!». І дійсно, театр є дзеркалом нашого життя, він показує нашу сутність, пороки та, як це не дивно, вразливості. Ми ходимо дивитися не вистави, з химерними декораціями, ми ходимо дивитися у криве дзеркало реальності. Тільки ось питання, чи криве саме дзеркало?
Цей день заснували у 1961 році за ініціативи Міжнародний інститут театру, який працює під егідою ЮНЕСКО. Ідея була проста й дуже правильна: об’єднати театральну спільноту у всьому світі, нагадати про значення театру в культурі та дати голос митцям. Відтоді щороку обирають відому театральну постать, яка пише міжнародне послання до цього дня. Текст, що звучить зі сцен різних країн і щоразу по-новому відповідає на питання: навіщо нам театр сьогодні.
І сьогодні театр для України це не лише сцена. Це й фронт. Багато українських акторів, режисерів, митців узяли до рук зброю і стали на захист країни під час російсько-українська війна. Серед них ті, кого глядачі звикли бачити під світлом софітів, а тепер їхні ролі зовсім інші: відповідальність, витримка, боротьба. Дехто продовжує служити, дехто повертається на сцену між ротаціями, а дехто, на жаль, вже ніколи не вийде на поклін. І в цьому є своя страшна й водночас гідна правда: український театр сьогодні не лише про мистецтво, а й про вибір. І про тих, хто цей вибір зробив.
