13 вересня 2026
Щороку у другу неділю вересня у всьому світі шанують пам’ять численних жертв фашистського режиму. Сьогодні ми згадуємо мільйони людей, чиї життя були знищені нацистським режимом та його злочинами. Дітей і дорослих, військових і цивільних, представників різних народів і тих, хто просто опинився не в тому місці й не в той час.
За кожною цифрою статистики стоїть окрема людина. Її ім’я, родина, мрії, улюблені речі, незавершені справи. Те життя, яке могло тривати, але було забране війною, ненавистю та ідеологією, що поставила людське життя ні в що.
Пам’ять потрібна не для того, щоб жити минулим. Вона потрібна, щоб розуміти, до чого призводять байдужість, знецінення людської гідності, пропаганда ненависті та мовчання перед злочинами. Ми, українці, як ніхто знаємо що це таке, бо саме зараз подібний фашизму режим намагається знищити нас, нашу культуру, нашу спадщину.
Ми пам’ятаємо тих, кого вбили. Пам’ятаємо тих, хто вижив. Пам’ятаємо тих, чиї історії так і не були почуті.
Бо пам’ять — це теж спосіб не дозволити злочинам стати просто сторінкою в підручнику.
Пам’ятаємо.
