Вітаємо всіх!

Ми знову з вами зустрілися через три місяці! Сьогодні у нас різноманітний номер, в ньому безліч авторів, як нових, так і старичків, і, найголовніше, багато авторів з України! Комусь може здатися це дивним, але так, в українському журналі велика кількість авторів з України вважається досягненням. Річ у тому, що ми не орієнтувалися спочатку на український ринок. Популяризація української мови та культури важлива не тільки в межах своєї країни. Тому той факт, що вісім із шістнадцяти авторів, які публікуються в цьому номері, проживають на території України — досягнення. Ми не говоримо, українці вони чи ні, бо Україна багатонаціональна країна, тут проживають і росіяни, і євреї, і азербайджанці, і вірмени та багато інших національності. Ці автори З України.
При цьому ми можемо з гордістю сказати, що багато українських авторів, які надсилають твори українською мовою, проживає за межами нашої країни. У Росії, Німеччині, Ізраїлі та, навіть, в Австралії!
До чого все це? До того, що не важливо, де ви живете, якою мовою говорите, пишете, творите. Важливо лише одне: повага. Мирно володіти своїм культури, повагу культури інших народів.
Чому це важливо? Ми живемо в багатогранному світі. У ньому безліч народів, мов, культур. Побудова світу можлива тільки на мирному обміну культурними цінностями, на взаємній повазі. Не кидатися в крайнощі, від взаємної ненависті, до поголовного поклоніння всім і вся, ні! Цей шлях веде до зворотного, до конфліктів і воєн на самих різних ґрунтах. Наша ж мета: мирне співіснування і взаємний культурний обмін.
Звичайно, знайдуться ті, хто буде не згоден з цим твердженням. Але ми помітили одну особливість: ті, хто ні в що не ставлять культуру інших, вимагають повагу до своєї культури від всіх підряд. Так, це подвійні стандарти, вони, на жаль, все ще існують в нашому світі.
Нумо ділімось культурним надбанням, дарма що перешкоди та подвійні стандарти деяких. Згодні?

З повагою, команда «FoxyLit»