Вітаю!

Війна все ще йде. Вже понад 500 днів. Але для багатьох вона почалася не 24 лютого 2022 року, а в далекому, як зараз здається, 2014 році. Хоча, зараз вже й дата 24 лютого здається далекою. Ми всі вже звикли до виття сирен та звуків вибухів. Там, десь в далеченні. Але так, війна стала буденністю. І це жах! Суцільний жах! Ми звикли до війни. Але є те, до чого ніколи не звикнеш.
«На щиті» - ті слова для нас, українців, стали страшними. У стародавній Греції казали: «З щитом або на щиті». І ми все частіше бачимо машини з написом «На щиті». На жаль, з щитом мало хто повертається. Бо війна все ще йде!
Ми чекаємо на контрнаступ, але він йде. З першого дня. З аеропорту Гостомеля, з Чорнобильської зони, з Харківської операції, зі звільнення Херсона. Україна їде у наступ! Крок за кроком, метр за метром, але ми визволяємо рідну землю.
Нас тішать цифри втрат ворога, але за цими результатами теж стоять цифри. Наші цифри. Це прапори на цвинтарях, це списки полонених та зниклих безвісти, це ліжка у шпиталях. Війна все ще йде!
І фронту потрібна допомога. Наше видання з перших днів відкрило збір допомоги для постраждалих від війни. Але паралельно ми розміщуємо інформацію про інші збори. Ви зможете знайти їх на нашому сайті у розділі «Збір допомоги». Якщо ви знаєте підрозділ, якому потрібна допомога, ви можете надіслати всю інформацію про збір та реквізити на нашу електрону пошту foxylit@ukr.net.
Війна це прірва. Прірва яка затягує усе! Людські життя, міста та села, автівки та зброю. Ми не можемо бездумно кидати у цю прірву життя, але ми можемо допомогти ці життя зберегти. Кожна гривня, перерахована на будь-який збір, це врятовані життя. Автівки, мавіки, турнікети, все це розхідний матеріал. Але він рятує життя! Ми можемо прикриватися гарними словами, що ми сплачуємо податки, але ми повинні пам’ятати, що тільки завдяки тим, хто на фронті, ми можемо сплачувати саме податки, а не налоги. Ми тил! І обов’язок тилу забезпечувати фронт. Бо інакше це не працює. Як тил не може без фронту, так і фронт не вистоїть без тилу. Так що, давайте будемо пам’ятати про свої обов’язки. Бо війна все ще йде.

З повагою,
головний редактор «FoxyLit - україномовний літературний журнал»
Олександр Маяков