Вітаю!

Сьогодні на обкладинці Ігор Щеголь, один з воїнів, які боронять нашу країну. Як було сказано у супровідному листі, він, цитата: «соромиться... мовляв, я не такий вже значимий...». Насправді це не так. Вклад кожного, особливо воїна, важливий. Перемога, а ми прагнемо до неї, здобувається лише загальними зусиллями! Нашими загальними зусиллями!
Якість сьогоднішньої обкладинки не дуже. Бо ця фотографія була зроблена на фронті. А як казав один мій знайомий, ви бачили його на обкладинці лютневого номера у 2023 році, на фронті немає можливості робити якісні фото. Там немає професійної камери, освітлення. Там тільки війна. А війна красива лише у мистецтві. Ми зробили її красивою та поетичною. Ми - митці.
Я сам писав про війну. Не про цю, і не про АТО з ООС, як називали період до 24 лютого. Я писав про війну в Афганістані та Іраку (роман про американського сержанта з ПТСР), писав про війну у фентезійних та фантастичних світах. Але це не те. Це не та війна, яка є насправді. Насправді це лише кров, біль, смерть та багно. В ній немає нічого красивого та поетичного. Все це лише образ, який створили ми з вами, колеги.
Чи погано це? З одного боку так. Ми показали гарним огидне. І це жахливо. Але з іншого, війна має бути не у реальності, а лише у спогадах, далеких спогадах, та мистецтві.
На жаль, людська натура така, що ми, скоріш за все, ніколи не викоренимо війну. Десь, колись (а насправді багато де, та й майже завжди) буде привід для непорозуміння, яке призведе до того, що хтось та й візьме у руки зброю.
Але війна зараз і тут! І як я казав на початку, важливий вклад кожного! Тому не забуваємо донатити на ЗСУ та вірити у перемогу!

З повагою,
головний редактор «FoxyLit - україномовний літературний журнал»
Олександр Маяков