Вітаю!

Сьогодні нашу обкладинку створив штучний інтелект. Це перший випадок, коли на обкладинці не людина, а арт. Та не простий, а згенерований. Запит був простий: українка. Так, українок бачить штучний інтелект.
Скільки суперечок викликав розвиток ШІ. Уявити складно! Midjourney, ChatGPT, Stable Diffusion та багато інших. Невже ШІ може навчатися?Чи дозволяти йому навчатися? Багато художників були проти того, щоб ШІ використовував їхні роботи для розвитку власних «навичок». Що керує цим? Страх.
У людини завжди був страх перед ШІ. Страх, що він замінить людину. Страх, що він знищить людину. І варіанти цього ми, митці, дуже добре відобразили у власній творчості. У всесвіті «Warhammer 40000» взагалі немає ШІ, а фільми «Термінатор» та серіал «Сотня» описують світ, де штучний розум знищив людей. Задля «блага» чи з іншої причини.
Я теж писав про ШІ, але трохи в іншому ключі. «Аврора» - повість яка намагається дати відповідь на питання «чи може машина відчувати? Чи доступні їй почуття?» Так, таких творів теж немало. Взагалі я тут згадав лише одну піщинку творів про нейронний мозок, а їх цілий пляж. Загадати Айзека Азімова
Так все ж, штучний інтелект, хто він? Ворог чи друг? Зараз це лише інструмент. Дуже обмежений, я навіть бачив жарти колег, що він не нащо не здатен, але інструмент. Але він розвивається. Що буде далі? Я не знаю. Але чомусь, мені так здається, я не вірю в кровожерливість ШІ. Всі наші страхи це лише проєкція нас самих. Ми боїмося не штучного інтелекту, ні! Ми боїмося, що він буде таким самим як й ми: амбітним, безпринципним, жадібним та жорстоким. Так може, треба щось, в першу чергу, змінити в собі?

З повагою,
головний редактор «FoxyLit - україномовний літературний журнал»
Олександр Маяков