Вітаю!

Сьогодні на обкладинці наша поетеса Карина Войтюк та її син Давид. Давно у нас не було на обкладинці авторів. Ну, окрім минулого номера, але це виняткова подія була.
Як ви помітили, журнал трохи змінився. Змінилася його обкладинка. Поки що, лише обкладинка. В планах й подальші зміни у виданні. Які? Дізнаєтесь вже у грудневому номері. Він майже заповнений. Точніше, коли вийде цей номер, він буде заповнений на всі 100%. А зараз, коли я пишу цю статтю, ще трохи місця є.
Потроху черга в номер зростає. Раніше вона була не така велика й номери виходили раз у квартал. Потім видання змогло перейти на щомісячний вихід, а зараз черга йде вперед. Зрозуміло, що номер готується не за день до виходу і зараз на календарі середина жовтня. Ви читаєте ці строки десь через три тижні після їх написання. І що ми маємо? Як я вже казав, грудень майже заповнено і, скоріш за все, почнемо збирати січень.
Колись, наче в іншому житті, та й з іншим виданням, черга була на цілих два з половиною роки. Два з половиною роки! Зараз це здається неймовірним, але таке було. Я радий що «Лисиця» розвивається, але таких довгих черг не треба. Навіщо змушувати наших авторів так довго чекати на публікацію?
Чому не перейти на інший графік та не випускати номери частіше? Як на мене, щомісячний формат виходу номерів найкращий для літературного видання. Ми не публікуємо новини, якісь актуальні статті тощо. Нам нема сенсу виходити частіше. Ми не таблоїд. Тому в нас саме такий формат.
Що буде, якщо черга стане дуже великою? Можливо буде випуск спеціальних тематичних номерів. Можливо збільшмо обсяг номера (хоча це може потягнути здороження друкованих примірників, а цього не хочеться робити). Зараз черга не така велика: два - три місяці. Це не критично.
Тому працюємо!

З повагою,
головний редактор «FoxyLit - україномовний літературний журнал»
Олександр Маяков