Вітаю!

Нарешті весна! І в нас тепла весняна обкладинка. Сьогодні на ній Маргарита Жага. Молода українська письменниця та поетеса, яка веде активне літературне життя та має багато здобутків на цьому терені. Але сьогодні ми поговоримо про проєкт нашого іншого автора.
14 лютого, на день всіх закоханих, вийшов перший номер видання «MooreCulture», а через тиждень вийде вже другий!
Так все ж, що це журнал? «MooreCulture» — це журнал присвячений літературі та мистецтву. Видання прагне об’єднати сучасних авторів, художників та поціновувачів культури, створюючи платформу для обміну ідеями та творчими досягненнями. Метою Яніни було створити видання, яке б відображало сучасні тенденції в культурному просторі та сприяло розвитку творчого потенціалу митців.
«MooreCulture» охоплює широкий спектр тем, пов’язаних з літературою та мистецтвом. Він ставить за мету популяризацію культури та мистецтва, підтримку талановитих митців та сприяння культурному обміну між різними спільнотами. «MooreCulture» прагне бути джерелом натхнення для своїх читачів, заохочуючи їх до пізнання нового та розвитку власного творчого потенціалу.
Чи є ще якісь проєкти у наших авторів? Так! Альманахи «Без тебе», «Без табу», «Без меж» Лани Краски. Сама Лана каже про них так: «Без меж». Виключно для авторів з інвалідністю. Наскільки я розумію, то таких видань в статусі періодичних нема. До того ж я сама маю статус людини з обмеженими можливостями та зі свого боку додам, що я вже втомилася «змагатися» на одному рівні зі здоровими авторами. Має бути толерантність. Мають бути поступки. І має бути альманах, в котрому автори з інвалідністю зможуть друкувати свої твори, не приховуючи своїх особливостей.
Наступний — це «Без табу». Тут основа за словами без цензури. Про життя та почуття пишемо по-дорослому — без рожевої барви, іменуючи все своїми словами. Як виявилося за результатами набору текстів до першого номеру — авторам дуже не вистачає простору, де кацапів називають кацапами, а екстаз від любові не порівнюють з ефемерним польотом у хмарах.
І третій альманах — «Без тебе». Ось тут спрацьовує моя позиція щодо гендерної рівності, адже цей альманах присвячений творчості виключно представниць прекрасної статі. Відсоткове співвідношення чоловіків-поетів та жінок-поетів не на користь останніх. Панянок в декілька разів більше і від цього стає набагато складніше навіть з неймовірними творами заявити про себе у повний голос. Тож маємо тепер ось таке видання — без чоловіків».
Ми щиро раді, що українських проєктів стає все більше! Це свідчить про зростання творчого потенціалу, та жагу до самореалізації серед українців. Кожен новий проєкт — це не лише черговий крок уперед для окремої ініціативи, вклад у розвиток культури, науки, а й заяву світу про Україну! Ми є!

З повагою,
головний редактор «FoxyLit - україномовний літературний журнал»
Олександр Маяков