Вітаємо всіх!

П'ятого жовтня нашому журналу виповнилося два роки. Як ви помітили, ні в групах, ні на сайті, ні навіть в розсилках не було ніяких згадок про річницю. Навіщо? Журнал живе, розвивається, готується до випуску вже десятий номер. Досягнення? Їх немає, ми просто виконуємо свою роботу. І зобов'язання.
Не так давно у нас була розмова з редакторами іншого видання, яке зіткнулося з низкою труднощів. З етичних міркувань, ми не будемо називати імен і назву цього видання. Скажемо тільки, що в ньому публікуються наші автори. Ні, ми не стали на захист наших авторів. Наші автори дорослі та усталені особистості, захист їм не потрібен.
Розмова вийшла натягнутою. Ми щиро бажали якнайшвидшого розв'язання проблем нашим колегам, але натрапили лише на агресію, яка зводилася до того, що наші колеги не могли виконати свої зобов'язання на увазі обставин непереборної сили. Іншими словами, форс-мажор. Бо ми працюємо в одній сфері, дані обставини могли торкнутися і нас. Але ні, все в порядку, ми не стикалися з подібними проблемами, ні в найближчих тиражах, ні раніше, як наші колеги.
Наші номери, попри політичні, економічні та епідеміологічні чинники все так же доходять до одержувачів. Це і є головним досягненням в роботі видання, доступність номерів. Як в електронній, так і в друкованій версіях.
Нам два роки та ми продовжуємо роботу, спрямовану на розвиток і популяризацію української мови. Все, як і раніше, не більше і не менше.
Будьте здорові та читайте книги. А хороші вони чи погані, вирішувати тільки вам!

З повагою, команда «FoxyLit

P.S. До речі, як вам наша оновлена обкладинка?