Слава Україні! Сьогодні вийшов новий номер нашого видання і вже за доброю традицією на його обкладинці не наш автор, а людина яка докладає зусиль, щоб наблизити нашу перемогу. Вікторія Кравченко, мама, військова, волонтер. Це дивовижна жінка. Я подібне вже казав про наших попередніх героїнь, але це так. Я не припиню захоплюватися жінками, які боронять нашу батьківщину на рівні з чоловіками. З повагою, |
Слава Україні! Вже майже рік як їде повномасштабна війна. Нагадаю, що війна почалась не рік тому, а набагато раніше, у 2014 році. На жаль, багато хто забуває це. А дехто навіть і події сьогодення не рахують за щось страшне. Для них це невелика неприємність, бо іноді виє сирена, вимикають світло та є комендантська година. Так, серед нас є й такі. З повагою, |
Доброго вечора, ми з України! В нас не вірили. Нам давали сімдесят дві години на поразку. Весь світ чекав, що ми складемо зброю перед другою армією світу. Але друга армія — це лиш пил. І це не метафора. Наші хлопці та дівчата перетворюють ворожу техніку та живу силу не просто на пил та попіл, вони знищують їх так, що й сліду не залишається! З повагою, |
Вітаю! |
24 лютого 2022 року – дата, яка змінила все. Світ поділився на «до» та «після». «До» ми спокійно готували номери, робили переклади, проводили інтерв’ю. Та навіть інтерв’ю з Анастасією Сакраль, дівчиною, що сьогодні на обкладинці, ми підготували ще за місяць до початку війни. Питання, які були актуальними у той час, зараз… ні, не втратили актуальності, просто ситуація змінилася. Але Анастасія не відмовилась від публікації інтерв’ю. З повагою, команда «FoxyLit» |
Вітаємо всіх! Ой, люди добрі, який в нас сьогодні номер! На обкладинці Аліна Шевченко, у номері переклади світових хітів від Брата Жана та велике оповідання від Олени Шаферманн. Це не просто історія однієї людини, це історія поколінь! Гарного дня, вечора або ночі, які ви проведете за читанням свіжого номера! |
Вітаємо всіх! Нам три роки! Було. Місяць назад. Але ми не писали про це, навіщо? Так, перший номер вийшов 5 жовтня 2018 року. Але ми виходимо раз у квартал, тобто наступний номер повинен був вийти 5 січня 2019 року. Але початок року, свята, тому номер перенесли на лютий, а наступний вийшов в травні, а потім у серпні й, нарешті, у листопаді. Тому наш ювілей був місяць тому. Гарного дня, вечора або ночі, які ви проведете за читанням свіжого номера! |
Вітаємо всіх! Колись мене запитали, що я люблю: країну чи державу? Любити лише державу неможливо. Держава це система, інструмент підтримки порядку та врегулювання відносин у суспільстві на окремій території. А країна - це люди. Твої брати та сестри. Країна - це та сама територія, на якій створена держава. Країна це безкрайні лани, високі гори, густі ліси та неосяжне небо над головою! Ось це можна та треба любити. Свою країну! Свою Батьківщину. Гарного дня, вечора або ночі, які ви проведете за читанням свіжого номера! |
Вітаємо всіх! Це одинадцятий номер та за традицією на його обкладинці… ні, не Олександр Едвард Рівер. На обкладинці його мама, Нікуленкова Валентина. Це не просто мама відомого нашим читачам письменника та дослідника, а й дуже цікава особистість. Інтерв’ю з нею читайте на перших шпальтах номеру. Гарного дня, вечора або ночі, які ви проведете за читанням свіжого номера! |
Вітаємо всіх! Ми знову з вами зустрілися через три місяці! Сьогодні у нас різноманітний номер, в ньому безліч авторів, як нових, так і старичків, і, найголовніше, багато авторів з України! Комусь може здатися це дивним, але так, в українському журналі велика кількість авторів з України вважається досягненням. Річ у тому, що ми не орієнтувалися спочатку на український ринок. Популяризація української мови та культури важлива не тільки в межах своєї країни. Тому той факт, що вісім із шістнадцяти авторів, які публікуються в цьому номері, проживають на території України — досягнення. Ми не говоримо, українці вони чи ні, бо Україна багатонаціональна країна, тут проживають і росіяни, і євреї, і азербайджанці, і вірмени та багато інших національності. Ці автори З України. З повагою, команда «FoxyLit» |