Вітаємо всіх!

Це одинадцятий номер та за традицією на його обкладинці… ні, не Олександр Едвард Рівер. На обкладинці його мама, Нікуленкова Валентина. Це не просто мама відомого нашим читачам письменника та дослідника, а й дуже цікава особистість. Інтерв’ю з нею читайте на перших шпальтах номеру.
Це дуже приємно, коли бачиш не просто талановитих людей, а цілі династії. У нас вже не один раз публікувалися сестри Дериземля, подружжя Барсагян, мати та син, Олександр та Валентина. Це круто! Не тільки в рамках нашого видання, ні! Круто те, що такі люди не просто пишуть свої твори коли є вільна хвилина, вони роблять творчість частиною свого життя. Вони створюють нові світи, пишуть яскраві (навіть тоді, коли барви у твори сірі) та цікаві історії.
Так, зараз митців багато. Інтернет дав вільний простір для обміну творчістю. Ми про це не раз казали. Різноманіття авторів це добре, кожен знайде те, що йому припаде до душі. Але для більшості митців це лише хобі, не більше. Мало хто ставиться до цього серйозно. Але це слід в історії людства. Хтозна, що стане класикою через двадцять, п’ятдесят, або навіть сто років. Може, це будуть ваші книги. Або ваших родичів. Або в підручних того часу буде написано, що цей роман був написаний двома братами, або сестрами, або… варіантів безліч! Головне, пишіть, малюйте, створюйте! Кожен з нас на це здатен. Поет, пісенних, художник, скульптор, композитор, гейм-дизайнер, архітектор, модельєр. Як багато, так?
Мистецтво це гарно. Але є річ у нашому світі, яка не є мистецтвом. Взагалі. Це не поема, не роман, не пісня, і навіть не картина майстра епохи Відродження. Це життя. І його творить не людина. Але в силах людини зберегти його. Зараз у час пандемії, тисячі, мільйони лікарів кожного дня, ризикуючи власним життям, рятують інших. Вони щодня заходять до ковідних відділень и виконують свій обов’язок. І ми просимо вас, не створюйте їм роботи, дотримуйтесь всіх обмежень Це важливо.
Життя створено не нами, але ми в силах його урятувати. Можливо, навіть власне.

Гарного дня, вечора або ночі, які ви проведете за читанням свіжого номера!
З повагою, команда «FoxyLit»

Вітаємо всіх!

Ми знову з вами зустрілися через три місяці! Сьогодні у нас різноманітний номер, в ньому безліч авторів, як нових, так і старичків, і, найголовніше, багато авторів з України! Комусь може здатися це дивним, але так, в українському журналі велика кількість авторів з України вважається досягненням. Річ у тому, що ми не орієнтувалися спочатку на український ринок. Популяризація української мови та культури важлива не тільки в межах своєї країни. Тому той факт, що вісім із шістнадцяти авторів, які публікуються в цьому номері, проживають на території України — досягнення. Ми не говоримо, українці вони чи ні, бо Україна багатонаціональна країна, тут проживають і росіяни, і євреї, і азербайджанці, і вірмени та багато інших національності. Ці автори З України.
При цьому ми можемо з гордістю сказати, що багато українських авторів, які надсилають твори українською мовою, проживає за межами нашої країни. У Росії, Німеччині, Ізраїлі та, навіть, в Австралії!
До чого все це? До того, що не важливо, де ви живете, якою мовою говорите, пишете, творите. Важливо лише одне: повага. Мирно володіти своїм культури, повагу культури інших народів.
Чому це важливо? Ми живемо в багатогранному світі. У ньому безліч народів, мов, культур. Побудова світу можлива тільки на мирному обміну культурними цінностями, на взаємній повазі. Не кидатися в крайнощі, від взаємної ненависті, до поголовного поклоніння всім і вся, ні! Цей шлях веде до зворотного, до конфліктів і воєн на самих різних ґрунтах. Наша ж мета: мирне співіснування і взаємний культурний обмін.
Звичайно, знайдуться ті, хто буде не згоден з цим твердженням. Але ми помітили одну особливість: ті, хто ні в що не ставлять культуру інших, вимагають повагу до своєї культури від всіх підряд. Так, це подвійні стандарти, вони, на жаль, все ще існують в нашому світі.
Нумо ділімось культурним надбанням, дарма що перешкоди та подвійні стандарти деяких. Згодні?

З повагою, команда «FoxyLit»

Вітаємо всіх!

П'ятого жовтня нашому журналу виповнилося два роки. Як ви помітили, ні в групах, ні на сайті, ні навіть в розсилках не було ніяких згадок про річницю. Навіщо? Журнал живе, розвивається, готується до випуску вже десятий номер. Досягнення? Їх немає, ми просто виконуємо свою роботу. І зобов'язання.
Не так давно у нас була розмова з редакторами іншого видання, яке зіткнулося з низкою труднощів. З етичних міркувань, ми не будемо називати імен і назву цього видання. Скажемо тільки, що в ньому публікуються наші автори. Ні, ми не стали на захист наших авторів. Наші автори дорослі та усталені особистості, захист їм не потрібен.
Розмова вийшла натягнутою. Ми щиро бажали якнайшвидшого розв'язання проблем нашим колегам, але натрапили лише на агресію, яка зводилася до того, що наші колеги не могли виконати свої зобов'язання на увазі обставин непереборної сили. Іншими словами, форс-мажор. Бо ми працюємо в одній сфері, дані обставини могли торкнутися і нас. Але ні, все в порядку, ми не стикалися з подібними проблемами, ні в найближчих тиражах, ні раніше, як наші колеги.
Наші номери, попри політичні, економічні та епідеміологічні чинники все так же доходять до одержувачів. Це і є головним досягненням в роботі видання, доступність номерів. Як в електронній, так і в друкованій версіях.
Нам два роки та ми продовжуємо роботу, спрямовану на розвиток і популяризацію української мови. Все, як і раніше, не більше і не менше.
Будьте здорові та читайте книги. А хороші вони чи погані, вирішувати тільки вам!

З повагою, команда «FoxyLit

P.S. До речі, як вам наша оновлена обкладинка?

Вітаємо всіх!

Завжди складно писати цю статтю. Ніколи не знаєш з чого почати, що взагалі писати, що говорити читачеві. Ось новий номер. Можна сказати, що чекає читача в номері, але на наступному розвороті представлено зміст номера, де все сказано. Так, там лише назви творів і імена авторів, але твори повинні самі за себе говорити, не варто зайвий раз розповідати про них. Читач, занурюючись у світ, створений автором, все сам зрозуміє.
Можна похвалитися тим, що нас стали більше читати у Швеції та США. Це досягнення для невеликого, по суті, журналу. Хоча, до досягнень можна віднести й збільшення кількості творів українською мовою. Не секрет, що більшість творів які надходять на публікацію, написані російською мовою і редакція їх перекладає. В кінці лютого ми оприлюднили статистику по друкованим примірникам і були сильно здивовані. Україна, в плані поширення, займала лише друге місце з 31%, перше місце з 44% займала Росія. Як ви розумієте, більшість авторів теж з Росії. Тому збільшення саме українських творів радує.
Відгуки. Ми раді, що ви їх залишаєте. Хотілося б, звичайно, більше, але зворотний зв'язок завжди складний. Чомусь читачі ліниві люди: читати люблять, а говорити совою думка не дуже. А ваша думка нам потрібна. Візуально «Лисиця» сильно відрізняється від «Вовка»: розмір шрифту, сам шрифт, заголовки, позначки. На ваше прохання ми прибрали знаки оклику у позначок про переклад. На цей час ми переглядаємо розмір шрифту назв творів і імен авторів, бо деякі читачі вважають, що він завеликий.
А ось щодо помилок в перекладі, будь ласка, уточнюйте. Тому що відповідь: «Я спілкувався з українцями й мені здається, українська мова звучить інакше» виглядає, м'яко кажучи, не дуже. Україна велика країна і в різних її частинах говорять по-різному, але ми намагаємося робити переклади на літературному рівні, а не як говорять на Тернопільщині, наприклад. Хоча ми не приховуємо, наш переклад не ідеальний, але ми стараємося.
Ось так просто і ненав'язливо була написана вступна стаття в номер.
Гаразд, скажімо, що вас чекає! Продовження роману «Пил богів» Олександра Маякова, цікаве оповідання Анастасії Рейфшнейдер (вона ж, до речі, й на обкладинці цього разу), нова повість Леона Нікітіна та багато іншого від нових і вже відомих вам авторів!

Гарного дня, вечора або ночі, Які ви проведете за читанням свіжого номера!
З повагою, команда «FoxyLit»

Вітаємо всіх!

Насичена весна видалася на події, чи не так? Пандемія коронавіруса змусила нас всіх, по можливості, сидіти вдома і переживати ці нелегкі часи. Що ж, це вимушений захід, як би нам цього не хотілося. Тому, ми просимо вас, дотримуватися правил, встановлених владою на час пандемії. Так ви вбережете не тільки себе, але і своїх близьких. Будьте здорові!
Але поговоримо про літературу!
Як ви помітили, сьогодні обличчям номера у нас є Олександр Едвард Рівер. Старий знайомий і постійний автор, який вже не потребує в представленні нашої публіці. Як пройшов його творчий рік ви прочитаєте в інтерв'ю з ним, а про свої статті, опубліковані в цьому номері, він говорить наступне:
«Перед тим, як зануритися в читання похмурих історій, поданих нижче, варто особливо відзначити факт того, що, не дивлячись на художнє забарвлення загальної розповіді, всі вони реальні та відбулися насправді в реальному житті, з реально існуючими людьми. А деякі з них описувалися статтями по гарячих слідах особистих документальних досліджень Олександра Едварда Рівера і робочої команди Історико-містичного проєкту "ВНЕ-Х"»
Так само ви побачите фінал історії «Одинадцять» Леона Нікітіна. Якщо вам сподобалося його творчість, то для вас радісна новина - його твори ви ще побачите в наших номерах.
Вперше в історії нашого видання ми запустили конкурс краси серед авторів - «Міс лисиця». Це не перший наш досвід в проведенні подібних конкурсів, але раніше ми проводили його тільки в «Вовка», який не так давно відзначив свій восьмий ювілей. Призи скромні, але це перший подібний конкурс в нашому виданні.
Число і географія наших авторів і читачів зростає. Все більше країн приєднуються до нашої, ще невеликої, спільноти. Кількість запропонованих творів зростає, як і черга на публікацію. Зараз частково заповнений десятий номер. Десятий, Карл! Ми не очікували, що все буде, так аудиторія так райдужно прийме саме україномовний журнал. За це хочеться сказати красно дякуємо всім вам. Наша авантюра півторарічної давності вдалася!

Гарного дня, вечора або ночі, які ви проведете за читанням свіжого номера!
З повагою, команда «FoxyLit»

Вітаємо всіх!

Сьогодні виходить у світ шостий номер нашого журналу і перший номер в цьому році.
З чого б почати? Почнемо, мабуть, з конкурсу. У грудні минулого 2019 роки ми провели перший конкурс. Це був конкурс імені Амушла Кабака. Що можна сказати про цей конкурс? Враження у нас, як в одних з організаторів, суперечливі. З одного боку це хороший досвід, який ми обов'язково повторимо. Так, нові конкурси будуть. Призом буде безкоштовна публікація в нашому виданні і бали на порталі Проза.ру. Про терміни поки говорити зарано, так що чекайте новин.
З іншого боку, нас здивували самі учасники. За правилами конкурсу, обсяг робіт був обмежений однією тисячею символів, але не всі автори дотримувалися цього. Так само здивувала невелика кількість учасників. Їх було мало і коли журі приступило до оцінки, все закінчилося досить швидко. Сподіваємося, наступного разу, конкурсантів буде більше.
Поки що вітаємо наших переможців Володимира Пастернака, Олексія Жаренова і Людмилу Колденкову.
Тепер поговоримо про біографії авторів. Нас часто запитують, чи публікуємо ми біографії авторів. На питання, а навіщо вони потрібні? Приходить відповідь: щоб читач знав, чий твір він читає. Читач і так знає, чий твір він читає, бо кожен твір підписано. Навіщо читачеві знати регалії автора, звідки він родом, скільки йому років? Це якось впливає на якість тексту, його сприйняття? Ні. Твір має відігравати сам, без знань про автора або візуального супроводу. Тому в цьому номері у нас менше ілюстрацій. А в майбутньому ми плануємо взагалі від них відмовитися, тим самим збільшивши обсяг опублікованого тексту. Читач сам в змозі створити образ персонажа, обстави та твору в цілому.
Звичайно, у вступі ми часто говоримо про те, що ж чекає наших читачів в номері. Сьогодні не виняток. Вас чекає продовження повісті «Одинадцять» Леона Нікітіна, розповіді Олександра Едварда Рівера, чуттєва поезія і проза Костянтина Челліні, дивовижні та цікаві оповідання Олександра Петросяна і багато іншого. З багатьма авторами цього номера ви не знайомі, але їхні твори куди красномовні, ніж сухі факти біографії.
 
З повагою, команда «FoxyLit»

Вітаємо всіх!

Місяць тому нам виповнився один рік! По ряду причин, нам довелося змістити вихід номера. Тому, ювілейним номером можна назвати цей.
Хоч номер і вийшов в жовтні, робота над першим випуском почалася ще в липні 2018 року. Для початку була використана база авторів «Вовка» і, коли певний обсяг творів був набраний, закипіла робота. Може здатися, що все робилося в стислі терміни. Буквально за кілька місяців, але це не зовсім так. Ідея створення такого видання існувала давно, просто рік тому ми приступили до реалізації. Хоча «Вовк» був запущений за один місяць.
Були певні страхи, що авторам не сподобається концепція, коли вони повинні платити за публікацію. І частково вони виправдалися. Наші номери заповнюються, але чергу становить максимум два номери. Тобто, черги в п'ять або шість номерів, як у «Вовка», немає. А це один з головних критеріїв переходу на щомісячний випуск номерів. Хоча, з огляду на те, що рік тому, чергу «Вовка» становила понад двох років, то «бар'єр» працює.
Багато хто запитує, чому автор платить? Пояснюємо. Є «Вовк» з його безкоштовною публікацією і терміном очікування публікації як мінімум рік. Так, відправляючи твори «Вовкові», автор чекає публікацію не менш як рік. Є «Лисиця», де публікація платна, але час очікування менше. Зараз, наприклад, доступний для заповнення номер за травень 2020 року. Так, термін очікування великий, враховуючи, що зараз листопад. Але мова йде про публікацію в травні наступного року, а не через рік або ж два.
Це одна з причин, по якій автор платить. Наступна причина — переклад твору на українську мову. 95% творів, які надходять до редакції, російською мовою. Як це не дивно, але побачити на публікації український твір-рідкість. Тому більшість творів перекладаються.
Хоч ми й виходимо раз у квартал, ми продовжуємо працювати над якістю журналу. І в першу чергу, над якістю перекладу. Він не ідеальний, але ми до цього прагнемо.
Дякуємо, що були з нами весь цей рік. Ми багато досягли, але ще більшого нам належить досягти.

Гарного дня, вечора або ночі, які ви проведете за читанням свіжого номера!
З повагою, команда «FoxyLit»

P.S. Веселого Хелоїна!

Вітаємо всіх!
 
Нарешті в світ вийшов п'ятий номер нашого журналу! Чи ні, стійте, тільки четвертий? Так, цей номер ще четвертий! Просто номера заповнюються з такою швидкістю, що встежити за ними складно. Зараз ми формуємо вже шостий номер, який вийде в лютому 2020 року.
Сьогодні у нас цікава подія. Вперше в нашому виданні почав публікуватися літературний серіал. Це роман «Ерлік» Андрія Зикова. Про що ця історія? Перші глави познайомлять вас з головним героєм Кімом і тим, як він потрапив до складу таємничої експедиції в незвідані місця Радянського союзу. Історія цікава і захоплююча! А з самим автором ви познайомитеся у вступному інтерв'ю. Як ви вже здогадалися, саме він прикрашає обкладинку цього номера.
Якщо бути точним, в першому номері ми запускали один літературний серіал, але тоді автор відмовився з нами співпрацювати. Історія цікава і в чомусь повчальна, але розповімо її не сьогодні.
Сьогодні ми поговоримо про свідчення. Як і «вовк» ми стали видавати свідоцтва про публікацію. Перші вже завантажені в відповідний розділ на сайті. Свідоцтва за поточний номер з'являться там скоро.
Як видаються свідоцтва? Вони видаються за публікацію в номері. Це очевидно, але, як і «вовка» нас завалять типовими питаннями. Точніше одним питанням: скільки свідоцтв отримає твір з літературного серіалу? Відповідь проста: одне. За кожну публікацію, свідоцтва видаватися не будуть. Тільки при першій публікації.
Яка вартість друкованих свідоцтв? Вона не відрізняється від вартості у «вовка»: 50 американських центів для світу або ж 15 гривень для України. Електронні свідоцтва видаються безкоштовно і завантажуються на сайт.
Що ж чекає вас в номері? Серед старожилів журналу ви зустрінете Олександра Едварда Рівера і його статті. Олександр, як деяким з вас відомо, робить археологічні експедиції по всій Росії. Про свої знахідки він повідає в цьому номері. Так само ви побачите продовження пригода Клави, Миколи й Михайлаі від Дмитра Копйова. Юрій Юрукін розповість продовження історії про життя після війни. Хоча... у нас закралися думки, що це не продовження, а передісторія. Трохи лірики вас чекає від Яніни Погорелової. Та нова  новела від Інни Нюсьман. Повірте, це варто уваги.
«А що ж приготували новачки?» - запитаєте ви. А ось це ви дізнаєтесь прочитавши номер. Розкривати секретів ми не будемо.
 
Гарного дня, вечора або ночі, які ви проведете за читанням свіжого номера!
З повагою, команда «FoxyLit»

Вітаємо всіх!
 
Останній раз ми з вами бачилися в лютому, а зараз за вікном травень і виходить наш третій номер! Зізнатися, ми приємно здивовані пров'яленим інтересом до нашого видання з боку авторів. На даний момент, заповнений не тільки наступний, четвертий номер, але і частково п'ятий, який вийде аж в листопаді. Так, через січневі свята і труднощів з друком в цей період, ми перенесли вихід другого номера з січня на лютий, і тепер всі номери трохи змістилися. Але нашим днем народження незмінно залишиться п’яте жовтня. Тепер до номерів. Наповненість це добре. Навіть дуже добре. Але питання про зміну термінів виходу поки не підіймалося. Ми залишаємося щоквартальним виданням, на відміну від «Вовка», який виходить щомісяця. Хоча, не приховуємо, в наших планах залишається перехід на щомісячний формат. Він, на наш погляд, найзручніший і оптимальний для літературного видання.
Раз ми заговорили про майбутнє, то ось вам невеличкий анонс. У четвертому номері буде опубліковано початок цікавого роману - «Ерлік». Містика, пригоди, любов і дружба, все це переплетено на сторінках роману. Тоталітаризм Радянського союзу нарівні з принципами таємної організації, що має владу не менше ніж держава. Його автор, Андрій Зиков, став також обличчям четвертого номера і ближче з ним ви познайомитеся у вступному інтерв'ю.
І про інтерв'ю, в цьому номері його не буде. Зовсім. Якщо вам цікаво почитати інтерв'ю з Олександром Рівером, то ви можете ознайомитися з ним в сімдесят дев'ятому номері «Вовка» за жовтень минулого року.
Що ж чекає читача в цьому номері? А багато! Ви зустрінете як нових авторів, так і вже відомих вам. Наприклад, в цьому номері буде опубліковано нову версію оповідання Інни Нюсьман «Трек №8» з пояснювальною статтею. Не всі ми цікавимося рок-культурою.
Дитячі оповідання, побутові ситуації и трохи магії – так можна охарактеризувати третій номер нашого видання.
І ще, ледь не забули! Тепер в номерах з'явилися примітки. Вони поділяються на два типи: для прози і для поезії. Перші повідомляють читача, що перед ним переклад твору, виконаний редакцією. Другі сповіщають про те, що переклад вірша виконаний наближеним за змістом і рима, ритм і розмір можуть бути загублені.
На цьому ми замовкаємо, а вас чекає новий номер нашого видання!
 
Велике спасибі, за те, що ви з нами!
З повагою, команда «FoxyLit»

Вітаємо Вас!

Сьогодні в світ вийшов другий номер нашого журналу! Ми дуже раді, що багато хто з вас проявив інтерес до нашого видання. Аудиторія видання повільно зростає і це не може не радувати!
З другим номером журналу розширилася і географія авторів. У цьому номері опубліковані твори авторів з п'яти країн: України, Росії, Білорусі, Молдови та Німеччини.
Номер вийшов насиченим. У ньому можна знайти все, від дитячих цікавих і пізнавальних казок до розповідей про суворе життя. Жартівливі і ліричні вірші переплітаються на сторінках, створюючи яскравий контраст.
На жаль, є й сумні новини. Нас покинув чудовий автор, Микола Галямінскіх. Раптова хвороба забрала його. Ми будемо пам'ятати Миколу...
Слід пояснити деякі особливості роботи нашого видання.
Так, ми робимо переклади творів з російської на українську мову, але тільки в рамках публікації. Жоден автор не отримає переклад до того, як він буде опублікований в журналі. По ряду причин ми не надаємо переклад авторам перед публікацією. Внесення авторських правок в переклад має на увазі знання мови. В такому випадку автор сам може здійснити переклад і опублікувати вже перекладене твір, не звертаючись до послуг нашої редакції.
Зрозуміло, обсяг перекладеного тексту часом призводить до помилок в ньому, тому підходи редакції до роботи з перекладом зміняться. Якщо в перших двох номерах твори просто перекладалися і без повторної вичитки публікувалися, то тепер вони пройдуть також етап повторної вичитки. Даний підхід повинен поліпшити якість перекладу творів.
З цього номера ми вводимо зворотній зв'язок. Приблизно через два тижні після виходу номера, всі, хто підписаний на розсилку, отримає лист з проханням дати комплексну оцінку номеру. Звичайно, будь-який бажаючий, після прочитання номера, зможе відразу ж відправити нам відгук. Подібне вже давно функціонує в «PS» і це дуже допомагає в розвитку журналу.
Дякуємо вам за те, що ви з нами! Удачі і приємного проведення часу за читанням нашого номера!

З повагою, команда «FoxyLit».